Я шел по проселочной дороге, ничего не подозревая, когда краем глаза увидел что-то странное, лежащее на обочине дороги. Сероватое, слегка раздавленное, с извилистыми бороздками.

Любопытство взяло верх — я осторожно потыкал палкой и присмотрелся. Внутри было много маленьких секций, как разрезанного мозга. Текстура была похожа на резину. Ужасно.

Честно говоря, я вздрогнул. Я подумал: «А вдруг это мозг?.. Может, животного? Или — страшно подумать — человека?» Сердце забилось.

У страху і розгубленості я сфотографувала його і виклала в мережу з підписом:

«Що це? Знайшов на дорозі. Схоже на мозок. Викликати поліцію?»

Коментарі з’явилися швидко. Дехто казав, що це може бути гриб. Інші припускали, що це нутрощі дикої тварини. Але одна жінка — яка, судячи з її профілю, мала кілька собак — розставила всі крапки над «і». Її відповідь була простою і нищівно точною:

«Ви знайшли і відкрили собачі какашки. Чийсь собака з’їв купу паперових рушників. Собаки не можуть це перетравити — тому це вийшло у вигляді цього… жахливого витвору».

Мне было одновременно и неловко, и смешно. Неловко — за мое буйное воображение. Смешно — потому что я чуть не вызвал полицию из-за какашек, набитых бумажными полотенцами.